проект редакція часопис посилання контакти





3 (13) 2007 липень - вересень
СПЕЦВИПУСК “ПОЛЬЩА–УКРАЇНА” – “КРАКІВ–СІЧЕСЛАВ”

Зміст номера

Колонка головного редактора
СЛОВО БЕЗ КОРДОНІВ
Перекину кладку
Молодіє муза
Поезія
Творча спадщіна
Літературознавство
Наука
Дитяча література
Огляди, рецензії, полеміка
Історія краю
Публіцистика
Через терни до зірок
Скарби рідної мови
Січеслав сміється
Мистецтво
Театр
Музика
Колонка головного редактора


СЛОВО БЕЗ КОРДОНІВ

«Кожен четвертий лелека –
Поляк», – кажуть у Польщі.
Польщу обрали лелеки –
Це так! –
А журавлі люблять нашу країну.
Кожний четвертий лелека –
Поляк,
А журавель кожен другий –
Вкраїнець...

Михайло ПАСІЧНИК

Дорогі друзі!

СЛОВО БЕЗ КОРДОНІВ. Під такою назвою відбувся нещодавно у Києві Міжнародний форум письменників під егідою Національної Спілки письменників України. На нього зібралися представники 17 країн світу, щоб обговорити проблеми творчості і письменницького буття, обмінятися книжками і візитівками, спланувати на майбутнє цікаві літературні акції. Створено Міжнародну Асоціацію письменницьких спілок світу. Її головою обрано на 2008 рік Володимира Яворівського.
Редакція нашого журналу започатковує спецвипуски, на шпальтах яких щоразу зустрічатимуться письменники двох братніх країн. А починаємо ми з Республіки Польщі. Ця ідея народилася в головах професора Ярослава Поліщука і головного редактора “Січеслава” рік тому у Києві під час святкування 100-річчя від дня народження Олени Теліги. Ми працювали над цим випуском разом, дискутували, мріяли. І от число готове, у нім зустрінуться тексти, думи, емоції письменників, митців і науковців, і щоб перелетіти кордон їм не потрібні ніякі візи. Складаємо сердечну подяку панові професорові Ярославу Поліщуку за плідну співпрацю, за Ваші е-мейли та SMS-ки, які Ви чи не щодня надсилали у степову Скіфію-Сарматію із магічного міста Крака.
Зустрінемося і не уникнемо братніх обіймів! Зустрінемося і політаємо разом, журавлі і лелеки, понад Краковом і понад Січеславом, між магічним містом Крака і мегаполісом чавуну і сталі, збудованим у степовім краю на місці славної Запорозької Січі. Зустрінуться члени Національної Спілки письменників України і автори San Rideau – часопису молодих, який виходить на теренах Перемишля-Варшави-Кракова, не обмеженого формальними літературними об’єднаннями. Ми почуємо голоси письменників, чиї імена і творчість увінчані найвищими лаврами земними – Нобелівською премією.
Яка втіха запросити молодих незнайомців і незнайомок на гостину до Січеславської хати! Яка втіха – сподіваюся – для авторів доторкнутися крилами-текстами. Бо СЛОВО БЕЗ КОРДОНІВ.
Трохи із історії Катеринослава – СІЧЕСЛАВА – Дніпропетровська. Існують різні погляди щодо часу виникнення нашого міста. Донедавна панувала офіційна думка, що місто засноване 9 (20) травня 1787 року, у день закладення Преображенського собору імператрицею Катериною II та князем Потьомкіним у присутності австрійського цісаря та інших ясновельможних осіб. Інша новітня версія, розроблена доктором історичних наук Ю. Мициком і схвалена Національною Академією наук України, свідчить, що наше місто бере початок від побудови фортеці Кодак у 1635 році.
Влітку 2007-го, напередодні Дня незалежності України з громадської ініціативи (яка залишилася непоміченою офіційною владою) у Дніпропетровську урочисто відкрито меморіальний знак на честь Нового Кодака, перша згадка про який належитть до 1650 року. Саме цю дату нині більшість свідомої української інтелігенції схильна вважати за точку відліку козацького міста над Славутичем.
Однак предмети матеріальної культури, знайдені під час археологічних розкопок, зокрема, скарби скіфських царів, і фігури вісімдесяти «кам‘яних баб» свідчать про те, що люди в цих місцях жили з незапам’ятних часів. Опис Скіфії-Сарматії знаходимо ще у Геродота.
Протягом кількох століть наша земля зазнала слави і руйнації Запорозької Січі, патріархальної дрімоти і нарешті бурхливого розвитку гірничодобувної, металургійної та інших галузей промисловості. Щонайперший польський військовий слід позначений буремним XVII століттям, коли точилася боротьба козаччини правобережної України за власну державність і національно-релігійну незалежність. Той слід – то вже згадувана потужна фортеця Кодак, збудована на високому правому березі Дніпра польським урядом за наказом коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського (1591-1646). Гарнізон польської фортеці мав ізолювати Запоріжжя від України і перешкодити втечі селян на Запорозьку Січ. Збудована фортеця в липні 1635 року. А вже в серпні того ж року запорожці під проводом гетьмана Івана Сулими вщент зруйнували фортецю. Поляки згодом відновили її, але восени 1648 року, на початку Визвольної війни, за наказом Богдана Хмельницького Кодак захоплено козацьким загоном під командуванням М. Нестеренка і перетворено на опорний пункт української армії. Відтак Кодак назавжди перейшов до українців і став одним із сторожових постів гетьманської держави. З часом Кодак перетворився на форпост заселення навколишніх територій.
Від часів Катерини II наш край був територією, де компактно мешкали поруч з корінним населенням представники багатьох народів. Наприкінці ХІХ століття з’являється значна кількість поляків. Нарівні з українцями та іншим населенням вони брали участь у розбудові міста і краю. Під час масових репресій 1930-х років багато німців і поляків звинувачено в співпраці з німецькою або польською розвідками, названо шпигунами і засуджено до страти або відправлено в ГУЛАГ. Особливо постраждало місто Кам’янське (Дніпродзержинськ), де компактно проживало багато поляків. Сьогодні в області існує організація Спілки поляків України, яка розвиває культуру і мову своїх предків. Про її радощі і проблеми читайте в цьому номері статті В. Рульковського.
Українсько-польські культурні стосунки залишили тривкий слід у культурі нашого краю. Одна з вулиць міста віднедавна носить ім’я польського поета Юліуша Словацького. До цієї справи доклав особистої енергії посол України в Польщі Дмитро Павличко. Вулиці міста пам’ятають, що у Катеринославі жив польський письменник і перекладач Єжи Єнджеєвич (1902-1975). Випускник катеринославської гімназії 1919 року, він потрапив сюди з родиною в евакуацію під час Першої світової війни із Царства Польського. Перекладач Шевченка і Коцюбинського, автор роману про Кобзаря «Українські ночі, або Родовід генія», спогадів про Д. Яворницького «Володар дивовижного світу». З передмовою Є.Єнджеєвича та з його ініціативи у Польщі у 1971 році вийшла книга Івана Шаповала про нашого славетного земляка Дмитра Яворницького «У пошуках скарбів».
Наш край пишається польською родиною Ясюковичів, яка сприяла економічному зростанню краю. Випускник Катеринославської гімназії 1901 року Станіслав Ясюкович (1882-1946) став з роками професором і відомим політиком, який домагався незалежності для рідної Польщі. Був депутатом Польського сейму, під час війни – членом підпільного польського уряду. Після вступу до Польщі Червоної армії був заарештований органами НКВД, засуджений у справі «16», загинув у совєцьких катівнях.
Його батько Ігнатій Ясюкович – відомий промисловець і меценат, під його керівництвом збудовано у Кам’янському завод Південно–Російського металургійного товариства (про це див. нижче у статті «Поляки на берегах Дніпра”).
Славний слід лишила по собі на Придніпров’ї інтелігентна родина поляків Бродницьких (про це див. нижче статтю М. Чабана). У рамцях малого огляду годі згадати всі імена польського походження, присутністю котрих пишається наша Дніпропетровщина. Було б просто цікаво пригадати приїзд 1934 року до Дніпропетровська поета не такої вже простої долі Владислава Бронєвського, який потім писав у своїх репортажах, зокрема, про відгомін голодомору на Придніпров’ї. У лютому 2007 року у Січеславі померла 95-річна Кіра Гаєвська, яка далекого 1934 року нав’язала контакти з Бронєвським. Листувалася з ним, і ці листи зберігаються нині в музеї поета у Варшаві.
Цей випуск – лише скромна спроба наблизитися у новітню добу до цієї великої і непростої теми. А наразі у нас – літературне свято двох братніх літератур. Ласкаво просимо до нашої Січеславської хати!

З любов’ю Ваші – Леся СТЕПОВИЧКА, Микола ЧАБАН


13

© Січеслав 2004–2007