проект редакція часопис посилання контакти





2 (12) 2007 квітень - червень

Зміст номера

Колонка головного редактора
Проза
Поезія
Перекину кладку
Всесвіт
Огляди, рецензії, полеміка
Ювілеї
Дитяча література
Історія краю
Через терни до зірок
Скарби рідної мови
Спілчанська толока
Книжкова полиця
Літературна спадщіна
Мандри
ART-галерея січеслава
Театр
Січеслав сміється
Музика
Літературна спадщіна


Світлана АБРОСИМОВА,
наук. співр. Дніпропетровського історичного музею,
кандидат історичних наук

ПЕРЕВИДАННЯ КНИГИ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО

Яворницький Д. За чужий гріх: Роман, повість, малюнки з життя./ Передм. Н.Є.Василенко; Худож. оформ. А.П.Дерев’янка. –
Дніпропетровськ: Січ, 2006. – 600 с.

Дніпропетровське видавництво “Січ”, видало збірник літературних творів видатного українського історика академіка Дмитра Яворницького (1855-1940) під загальною назвою “За чужий гріх”, що вміщує роман під такою саме назвою, повість “Наша доля – Божа воля” і малюнки з життя “Поміж панами”. Книгу випущено на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за програмою “Українська книга”. Видавництво “Січ” вже неодноразово видавало історичні твори відомого вченого-енциклопедиста. Нове видання супроводжується змістовною передмовою одного з провідних дослідників життя і творчості Д. Яворницького, старшого наукового співробітника Дніпропетровського історичного музею Наталії Василенко. Опрацювання і редагування текстів здійснив Григорій Гарченко. Художнє оформлення книги виконав Анатолій Дерев’янко. Й якщо роман “За чужий гріх” вже перевидавався (Харків: Прапор, 1993; але зразу перетворився на бібліографічну рідкість), то два інших твори перевидаються вперше.
В змістовній передмові Н.Василенко знайомить читачів з біографією Яворницького, аналізує його літературну спадщину і висвітлює історію написання кожного з творів, що увійшли в книгу. Дослідниця визначає Яворницького як оригінального і самобутнього письменника в українській прозі кін. ХІХ – поч. ХХ ст., у художніх творах якого представлена широка картина з історії українського села, з життя і внутрішнього світу різних верств його населення. В творах Яворницького – любов до України, її історії, культури, мови. Н.Василенко підкреслила, що в епіцентрі творчості Яворницького-письменника пошуки шляхів до спасіння людської душі, людського в людині, повернення до загальнолюдських, християнських, гуманістичних цінностей, до морально-етичних устоїв предків та історичних традицій.
Сучасному читачеві Д.Яворницький більш відомий як історик запорозького козацтва, тому нове видання, що його здійснило видавництво “Січ”, є вельми актуальним і репрезентує видатного вченого як талановитого письменника, в творчому доробку котрого гідне місце посідають його художні (прозові й поетичні) твори. Не випадково, один з перших дослідників літературної спадщини вченого П. Єфремов відзначив, що Яворницького-вченого талановито доповнює Яворницький-письменник. Високу оцінку художнім творам Яворницького дали, окрім П.Єфремова І.Нечуй-Левицький, М.Сумцов, Б.Грінченко, М.Зеров, М.Рильський, О.Ільченко, Олесь Гончар, Ю.Мушкетик та ін.
Яворницький належав до категорії істориків-митців. Саме у художніх творах знайшла найбільш повний вираз поетична натура вченого, його внутрішня потреба до образного висловлювання. Проте його прозові твори відзначаються “документалізмом” характерів героїв і побуту, детальністю, а також глибоким дослідженням внутрішнього світу людини, її світосприйняття, переживань тощо.
Книга, про яку йдеться, відкривається найбільш значним художнім твором Яворницького – автобіографічним романом “За чужий гріх”, в якому висвітлюється доля інтелігента з народу Григорія Дурденка, його служіння високим ідеалам в 60-ті рр. ХІХ ст., під час народницького руху; подається глибоке дослідження внутрішнього світу людини.
В повісті “Наша доля – Божа воля” Яворницький створив реалістичні картини з життя українського села, розповів трагічну долю родини Максима Вітряка. Цей твір, як усі художні твори Яворницького, яскраво демонструє його як письменника-кольориста, майстра точного відтворення “побутової картини” епохи, шанувальника деталей, неабиякого знавця життя українського люду і тонкого психолога.
В творі “Поміж панами” Яворницький вельми натуралістично вимальовує сатиричним пером цілу галерею типів сучасного йому українського панства, що перебувало у занепаді, внаслідок морального відступництва від предківських устоїв, і з яким він зустрічався на широкому шляхові свого “гайдамацького життя”. За його власним висловом, “Поміж панами” – це все не творчість, а прямо-таки етнографія, що “списана з живих людей”, які “ще й досі живуть і так само роблять, як у мене написано”.
Літературні твори Яворницького насичені живописними характеристиками героїв, їх роздумами, авторськими оцінками і мальовничим описом пейзажів, фольклорним матеріалом (прислів’ями, приказками, піснями), написані живою народною мовою. На відміну від наукових історичних творів Яворницького, що були написані російською мовою, усі його художні книги написані виключно українською мовою. Сучасники вченого відзначали чудову українську мову його художніх творів, її образність і музикальність. Відомий український культурно-громадський діяч Є.Чикаленко (1861-1929) порівнював мову Яворницького з мовою творів Марка Вовчка, О.Стороженка, Панаса Мирного. Сучасники вважали мову Яворницького живою, свіжою, легкою, такою, що її не читати, а співати треба. Протягом всього творчого життя по крупицях збирав Яворницький слова для “Словника української мови”, перший і єдиний на сьогодні том якого був надрукований у 1920 р. в Катеринославі.
Художні твори Яворницького, в яких поєднувалися етнографічний реалізм і глибокий психологізм, мали велику народну аудиторію, були популярні особливо в провінції. Про те, яке сильне враження справляли на читачів художні твори Яворницького, яскраво свідчить лист 1920-х рр. учня хліборобської школи, який побажав залишитися невідомим, щоб “не збити ціну своїй щирій подяці”. Він писав: “Я прочитав Вашу книжку “За чужий гріх”. Боже мій, що Ви зробили зо мною! Я ніколи не чув такої простої, такої живої, такої поетичної мови. Ви не писали, а прямо наставили папір і у нього вже життя само влилося. Як Ви гарно описуєте природу. Як гарно описуєте натуру та вдачу наших селян. Скільки Ви визвали у мене веселого невимушеного сміху. Скільки я пролив гарячих, що йдуть від самого серця, сліз. Моя наболіла душа видужала вмить. Хворе серце забилось хуткіше”.
В літературних творах Яворницького проглядається його ціннісна система, що вміщує такі складові, як-от: Україна, Дніпро, пороги, Запорожжя, козацтво, степ, пісня, сопілка та ін. Вустами своїх літературних героїв Яворницький передає свій власний душевний настрій, свої думки, переживання, моральні принципи. Однак, краще звернутися безпосередньо до цієї книги Яворницького і заглибитися у сюжет його творів й насолодитися їх чудовою мовою. На останнє хочеться подякувати видавництву “Січ” за їх чудовий подарунок читачам, які вперше в такому обсязі зможуть познайомитися з літературною спадщиною видатного вченого і відкрити для себе Яворницького-письменника.


12

© Січеслав 2004–2007