проект редакція часопис посилання контакти





2 (12) 2007 квітень - червень

Зміст номера

Колонка головного редактора
Проза
Поезія
Перекину кладку
Всесвіт
Огляди, рецензії, полеміка
Ювілеї
Дитяча література
Історія краю
Через терни до зірок
Скарби рідної мови
Спілчанська толока
Книжкова полиця
Літературна спадщіна
Мандри
ART-галерея січеслава
Театр
Січеслав сміється
Музика
Колонка головного редактора


ЕСТАФЕТА ТАРАСОВОГО СВЯТА
ПЕРЕЙШЛА ІЗ КРАЮ УКРАЇНСЬКИХ ПОВСТАНЦІВ
У КРАЙ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ

Тернопіль, цей «маленький Париж», де чи не кожен другий – митець, і кожен перший –щирий український патріот, зустрічав більш як сто гостей-письменників з України, Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Росії, Румунії, Австралії чистими, вимитими асфальтами, квітучими садами і квітниками, багатими художніми галереями, національними прапорами, щедрими хлібом-сіллю, радісними усмішками.
З 19 по 22 травня на теренах Тернопільської області вирувало всіма літніми фарбами і сонячними променями, дзвеніло Тарасовим словом і повнилося вщерть народними піснями Міжнародне Шевченківське свято «В сім’ї вольній, новій...»
Годі бодай перелічити, не те щоб описати усі заходи протягом чотирьох днів, які оргкомітет свята (голова ТОО НСПУ Б. Бастюк, тернопільський міський голова Р. Заставний, голова обласної державної адміністрації І. Стойко) та митці Тернопілля запропонували його гостям і учасникам: театралізована літературно-мистецька композиція «Шлях до Тараса», яка відбулася на Театральному майдані міста, урочиста хода люду й покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку, виступи голови НСПУ, народного депутата України
В.Яворівського, лауреатів Шевченківської премії Д. Павличка, Р. Лубківського, С. Сапеляка, М. Слабошпицького, П. Мовчана, О. Лупія та ін., багатотисячне уроче дійство на Співочому полі у Парку національного відродження, де народну артистку України Ніну Матвієнко народне зібрання зустріло оваціями, розкішна Шевченкіана у художньому і краєзнавчому музеях та у скульптурах краю, концерти симфонічного оркестру та капели бандуристів, спілкування зі студентами тернопільських вузів, творчі екскурсії по районах Тернопільщини, відвідини Почаївської лаври, яку малював Тарас Григорович, та Вишківецького замку і багато іншого.
Делегація із Січеслава, до якої належали троє письменників – заступник голови ДОО НСПУ Ю. Кібець, відповідальний секретар ДОО НСПУ М. Кудрявцев і голова ДОО НСПУ, автор цих рядків, та представник обласного управління культури Г. Шаповал, і яка останнього дня поповнилася високим представником влади, в.о. голови Дніпропетровської облдержадміністрації Г. Вербицьким, не просто насолоджувалася гостинністю тернопіль-чан. Ми працювали, пильно придивлялися до всіх нюансів в організації свята, нотували їх до своїх записників, міркували, обмінювалися враженнями, новими ідеями. Ще б пак! Нам же проводити свято у наступному році!
Варто зауважити, що плюсів було значно більше, ніж мінусів. Поселення гостей у лісі, у санаторії «Червона калина», зустрічі поетів на естраді, виступи на обласному телебаченні (ведучий П. Сорока) – все було неказенно, вишукано, по-європейськи. Оргкомітет і тернопільчани, мабуть, перевершили свої можливості, настільки все було насичено, ба навіть перенасичено безліччю цікавих культурних заходів. Інколи дехто з учасників на короткий час сходив з напруженої святкової дистанції, щоб скоро повернутися до гурту. Тернопільчани вклали в це свято не тільки безліч часу і коштів, а насамперед усю свою величезну, палку і правдиву любов до Кобзаря, Пророка і Батька нації.
«Здається, такого свята в нас ще не було!» – констатуватиме Володимир Яворівський пізніше, на засіданні Президії НСПУ 5 червня, яке підведе підсумки свята. Отож, неперевершено! Ви чуєте, земляки, колеги, усі січеславці? А наступні – ми! Це – серйозний виклик, і на нас дивиться не тільки Україна, а й увесь український світ від Канади до Австралії! Нумо до праці! І не кажіть, що зарано! Адже до початку Тарасового свята на Дніпропетровщині лишилося якихось 11 місяців.
Правління ДОО НСПУ на своєму засіданні від 8 червня 2007 р. створило письменницький оргкомітет і звернулося до обласної влади з «Пропозиціями щодо проведення Міжнародного Шевченківського свята-2008 на Дніпропетровщині». Однією із них, і найнагальнішою, є продовження терміну оренди письменницького приміщення в Історичному музеї ім. Д. Яворницького. Бо як же письменникам, не маючи свого офісу, займатися міжнародними справами такої ваги? Питання отримує сьогодні вигляд найскорішої перспективи. Вже відбулися наші перші перемовини з начальником обласного управління культури Катериною Миколаївною Самарець, очі якої загорілися мрійливим вогником доброго організатора, щодо маршрутів мандрів, розміщення гостей, концертів тощо. «Коли це таке було, щоб Дніпропетровщина підвела?» – вигукнула вона з молодечим ентузіазмом.
Тривають цікаві дискусії. Ми закликаємо всіх бажаючих істориків, краєзнавців, філологів, видавців, митців, взяти участь в обговоренні перебігу майбутнього свята.. Надсилайте свої пропозиції на редакцію часопису «Січеслав», вони будуть розглянуті і найкращі з них втілені в життя.
Як заявив на урочистому закритті свята голова Тернопільської облдержадміністрації Іван Стойко, його краяни доклали багато зусиль для гідного вшанування пам’яті великого Кобзаря, чий портрет, уквітчаний рушником, завжди був і є у кожній хаті на Тернопіллі.
Хотілося додати, і в степовій Україні теж. І не тільки на покутті, поруч з Богом-Батьком, Богом-Сином, Богом-Духом Святим та Божою Матір’ю. Він був і лишається у кожному українському серці завжди і тепер, у час новітніх політичних випробувань і екзистенцій-них ризиків для нашої багатостраждальної Батьківщини.
Як запевнив на фінальних урочистостях, що відбувалися у палаці «Березіль», найвищий офіційний представник Дніпропетровщини Г. Вербицький: «Заповіти Тараса Шевченка втілюються в життя в незалежній Україні, а наша область зможе належним чином зустріти гостей на Шевченківськім святі-2008».
Є щось символічне і глибоко знакове у тому, що естафета Тарасового свята перейшла з Тернопільщини, з Кременеччини, де народився литовський князь Дмитро Вишневецький з козацьким прізвищем Байда, згідно з легендою засновник Запорозької Січі, – до самої Січі, до серця її – міста Січеслава (Дніпропетровська).
Наше свято соборне і Тарас Шевченко єднає нас, нащадків січових стрільців і українських повстанців, нащадків запорозьких козаків в одну націю, в один народ.
Плекаймо у наших серцях Тараса Шевченка! Працюймо во славу нашої рідної соборної України!


З любов’ю Ваша
Леся СТЕПОВИЧКА


12

© Січеслав 2004–2007