проект редакція часопис посилання контакти





1 (11) 2007 січень - березень

Зміст номера

Інтерв’ю з Анатолієм ДІМАРОВИМ
Поезія
Проза
Молодіє муза
Публіцистика
Літературознавство
>Віктор КОРЖ
>Нінель ЗАВЕРТАЛЮК
Ювілеї
Скарби рідної мови
Огляди, рецензії, полеміка
Через терни до зірок
Спілчанська толока
Мандри
Мистецтво
Театр
Січеслав сміється
Музика
Літературознавство


ГОНЧАРІВСЬКІ ЧИТАННЯ


Віктор КОРЖ

ЖАЙВІР КОСМОСУ СТЕПУ
На незабудь Олеся Терентійовича Гончара

У краях подніпровських вітер степом пропах,
Запашним рідним небом не надишеться птах,
Жайвір піснею літа пломенить, як свіча,
А в житах перепілка діток жити навча…

І жива Україна вільним духом полів,
Чарівна до коріння, котре вік не спалив
Ні чорнобильським смерчем, ні вогнем лжеідей –
І вона вічним степом у грядуще іде.

Диха люто-затято в її душу орда,
Що топтала їй долю, як була молода,
А вона неодквітна навіть в сивих літах,
Доки жайвори в небі й перепілки в житах…

Космос степу безмежний, йому краю нема,
Україна співає, бо не стала німа,
Перетерпіла муки і не втратила чар,
Бо всміхавсь їй привітно жайвір степу Гончар…

Степової Еллади не потьмарився дах,
Вітер із України геть степами пропах,
І саванни й пампаси п’ють його вільний дух,
Щоб безсмертя буяло-пахло степом навкруг!

Жайвір космосу степу співом небо квітчав,
І степи не забудуть, як всміхався Гончар,
Та усмішка – веління, щоби дух наш воскрес,
Жайвір космосу степу злетів в космос небес…

Відтепер в горнім сяйві, де земний щез вертеп,
Він нам зичить очима, щоб врожайний був степ,
Щоб стокозове поле не втрачало зернин,
І не смерк аніколи його космос земний!

3 квітня 2006 р.




11

© Січеслав 2004–2007