проект редакція часопис посилання контакти





3 (9) 2006 липень - вересень

Зміст номера

Колонка головного редактора
Проза
Поезія
Перекину кладку
Суспільство
Літературознавство
Огляди, рецензії, полеміка
Скарби рідної мови
Через терни до зірок
Спілчанська толока
Мистецтво
Січеслав сміється
Музика
МУЗИКА


ТРИ ПЕЛЮСТКИ ВІД МИХАЙЛА ДЯЧЕНКА

Поет Михайло Дяченко з села Михайлівки, що на Царичанщині, не тільки творить прекрасні поезії і талановиті поетичні переклади. Під час гостини в Михайловій хаті ми помітили його музичну обдарованість, коли чули його натхненну гру на баяні, слухали його спів. Нещодавно ми дізналися про те, що Михайло компонує мелодії, пише музику на вірші улюблених поетес. У нашому редакційному портфелі ще з літа лежать «Три пелюстки», як назвав їх сам Михайло. «Хочеться, щоб мій композиторський дебют відбувся саме в «Січеславі», – написав він у листі до редакції, – але коли ж це буде?» Можна зрозуміти нетерпіння автора музики і виконавця!
Час настав, друже Михайле, ми сердечно вітаємо тебе з дебютом, а читачів ласкаво просимо на нашу музичну гостину. Співайте на здоров’я! Отож, три пелюстки…



НІЧ ВДАРИТЬ У БУБОН
Слова Любові ГОЛОТИ
Музика Михайла ДЯЧЕНКА

Ніч вдарить у бубон і струсить ранети,
Поблідне полин і вся зелен-рать.
– Скажи, мій коханий, коли тебе ждать?
– До третіх півнів, моє серце, до третіх… / двічі /


… І літо відійте в червоній вереті,
В зими на вікні заблищить свіча…
– Скажи, мій коханий, мине ця печаль?
– До третіх півнів, моя люба, до третіх… / двічі /

Вітриська, мов коні, у сонця кареті,
Фіранка дихне і лиш тінь на ній…
– Скажи, мій коханий, допоки ти мій?
– До третіх півнів, моя люба, до третіх… / двічі /

Усе відшумить і лише на портреті
Цвістиме весна – дівченя сумне…
– Признайся, кохана, любила мене?
– До третіх півнів, моє щастя, до третіх… / двічі /
1979


ГОРОБЧИКУ ЩАСТЯ…
Слова Лесі СТЕПОВИЧКИ
Музика Михайла ДЯЧЕНКА

Горобчику щастя, чого прилітав ти до мене,
маленький, сіренький, навіщо в вікно моє бився?
Для чого влетів, щебетав про блакитне й зелене,
кружляв наді мною, кружляв і немов розгубився? / двічі /

Я тільки і встигла сапнути холодного вітру
і ледь усміхнутись, як каменем впав ти під ноги
й завмер… А вже час видихати кохання повітря,
а усмішка згасне, мов стогін прощальний, мов стогін... / двічі /

То чим же тобі я, горобчику, не догодила?
А може, чимось прогнівила нелагідну долю?
А може, співала не так, чи без міри любила?
Як жаль за тобою! А літо минає поволі… / двічі /
1998


ТИ НЕ ДУМАЙ…
Слова Теодозії ЗАРІВНИ
Музика Михайла ДЯЧЕНКА


Ти не думай, що все з літаковим крилом відгуло,
Ти про мене, будь ласка, саме нині подумай,
Як русява Росія твоя нахиляє чоло
У вечірній жовтневій неповторній задумі.

І листки, як роки, полетять за віконні вогні, –
Це ж бо київські клени нам махнуть рукавами.
Ти підеш-побредеш в однині, в однині,
І листок – за тобою, а здавалось, що за нами.

Загублюсь між дощів, серед жовтня загубишся ти.
В наших міст, як в любові так подібні обличчя…
І зітхнуть кілометри і тихо присядуть листи, –
Чую: кличеш мене ти й лиш тобі я відкличусь.

Цей огром почуття. Ця химера ночей і світань.
Тричі буду любити й не навчусь розлучатись.
Тане в небі літак, як продовження наших літань…
Не давайте посадку – я боюсь приземлятись.
1979


10 9 8 7

© Січеслав 2004–2007